Про відділ

Опубліковано у Відділ розведення, технологій утримання та годівлі тварин

Відділ розведення, технології утримання та годівлі тварин

як окремий структурний підрозділ утворений 1 січня 2021 року шляхом об’єднання трьох діючих до цього часу лабораторій:

• годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів;
• виробництва молока і яловичини;
• селекції, розведення та відтворення великої рогатої худоби.

Новостворений відділ продовжує наукові напрямки і традиції, сформовані в інституті за більш ніж півстолітню історію, шанує пам’ять основоположників та продовжувачів наукових шкіл і старших колег-науковців, які закладали підвалини аграрної науки в регіоні.

Лабораторія годівлі сільськогосподарських тварин і технології кормів

Підрозділ створено в 1956 р., його очолив кандидат сільськогосподарських наук Анісімов В. М. На лабораторію було покладено обов’язки розробки нових технологічних прийомів заготівлі, зберігання і раціонального використання кормів та розробки високоефективної структури раціонів для різних видів і груп тварин для забезпечення повноцінної і безперебійної їх годівлі. Основним напрямом досліджень було дуже нагальне на той час питання вивчення хімічного складу і поживності місцевих кормів, бо такі дані в Західному регіоні були відсутні, що не давало можливості правильно збалансувати раціони для годівлі різних видів тварин. Одночасно вивчали макро– і мікромінеральний, а пізніше і амінокислотний склад місцевих кормів. Поряд з цим розробляли найбільш ефективні структури раціонів, способи підвищення їх поживної цінності та ефективного використання кормів.

У 1964 р. лабораторію очолив кандидат сільськогосподарських наук Боярський Л. Г., під керівництвом якого удосконалювали структуру раціонів для великої рогатої худоби та розробляли нові технології заготівлі, зберігання і використання кормів.

У 1965–1969 рр. тематика лабораторії дуже різноманітна. Проводили дослідження з вивчення ефективності використання в раціонах худоби білково-вітамінного концентрату (БВК), рідких кормових дріжджів та мелясної браги, розробляли способи хімічного консервування зеленої маси з додаванням сульфату і метабісульфіту натрію, вивчали ефективність силосування жовтого люпину в різних фазах вегетації рослин, досліджували мінеральне живлення худоби, вивчали ефективність утримання корів на багаторічних культурних пасовищах.

З 1971 р. науково–дослідну роботу продовжено у напрямах розробки фізіологічних основ повноцінної годівлі тварин та ефективних технологій заготівлі, переробки, зберігання і використання кормів для Західного регіону.

У 1975 р. лабораторію очолив кандидат сільськогосподарських наук Вудмаска В. Ю.

У зв’язку з інтенсивним розвитком лукопасовищного господарства, поліпшенням природних і створенням багаторічних пасовищ інтенсивного типу в регіоні постало питання розробки більш ефективних способів використання поживних речовин зеленого корму, особливо за інтенсивного мінерального удобрення, що дало поштовх для глибоких і всебічних досліджень енергетичного і мінерального живлення тварин, яких утримують на пасовищах інтенсивного типу. Було розроблено відповідні пропозиції виробництву, які зараз вже стали нормою при утриманні худоби на пасовищах і забезпечують отримання високих надоїв молока і добових приростів молодняку. Значну увагу надавали вирощуванню люпину на зелений корм і силос, було дано зоогігієнічну оцінку тривалого його згодовування ВРХ. З 1976 р. у лабораторії проводили роботу зі встановлення допустимих норм алкалоїдних рослин у травостої посівів жовтого люпину і алкалоїдних насінин у зерні, які використовують для годівлі тварин, а також з розробки технологічних прийомів щодо зниження алкалоїдної токсичності інших люпинів (білого, багаторічного) та використання їх на кормові цілі. Аналогічні дослідження проводили щодо використання в годівлі худоби зерна ріпаку. Було доведено, що для збереження здоров’я і високої продуктивності тварин має значення не так кількість згодовуваного борошна, як наявність у ньому глюкозинолатів. У 70–х роках почали науково-дослідні роботи з удосконалення технологій заготівлі силосу і сінажу з багаторічних і однорічних трав з використанням різноманітних хімічних консервантів і добавок, вивчення впливу повноінгредієнтних кормових сумішок на основі трав’яного борошна, різки, гранул і брикетів на продуктивність і обмін речовин в організмі худоби, розробки нових консервантів перегону і ЗЦМ для тривалого зберігання їх у свіжому вигляді, випоювання яких не порушує процесів травлення і забезпечує високі прирости в телят і поросят.

У 80–х роках було запропоновано новий спосіб консервування зернофуражу підвищеної вологості за допомогою амонійно-карбонатних сполук ВАС у анаеробних умовах. Обробка вологого зерна вуглеамонійними солями, завдяки виділенню аміаку як антисептика і вуглекислого газу забезпечувала його зберігання протягом 5–6 місяців. Згодовування збагаченого азотом консервованого зерна підвищувало надої молока корів та інтенсивність росту молодняку на 8–10%.

Нестійкість карбонатних сполук аміаку дала можливість використати їх для нейтралізації зайвої кислотності в силосі і кислому жомі. Під час обробки кислих кормів аміак легко вступає в реакцію з органічними кислотами, утворюючи нейтральні амонійні солі, які дуже добре використовуються мікроорганізмами рубця, тобто синтезується високоякісний мікробний білок.

У лабораторії виконували дослідження з годівлі свиней, зокрема розробляли технологію заготівлі комбінованих силосів та вивчали вплив їх згодовування на продуктивність свиноматок і відгодівельного молодняку. Було розроблено технологію розкислення силосу і жому та згодовування їх худобі, яка забезпечує підвищення продуктивності тварин на 10–13% і поліпшує якість продукції.

З кінця 80–х років у зв’язку зі зменшенням вирощування кукурудзи на силос більшість господарств переходила на виробництво силосу і сінажу із багаторічних трав і сумішок однорічних кормових культур, зелена маса яких була в 1,5–2 рази дешевша, ніж у кукурудзи. Було вдосконалено технологію заготівлі силосу і зерносінажу з різних варіантів
3–4 компонентних сумішок однорічних кормових культур (вівса, ячменю, гороху, вики тощо) без і з використанням молочної сироватки, збагаченої дефіцитними макро- і мікроелементами. Було показано, що додавання до зерносінажної маси (вологість 60–65 %) по 25–30 кг/т збагаченої сироватки забезпечує високу якість корму і підвищення продуктивності худоби на 7,5–10 %.

Оскільки західний регіон має добре розвинуте молочне скотарство і переробну промисловість, у лабораторії проведено значний обсяг робіт з удосконалення системи годівлі корів з метою виробництва високоякісного молока для виготовлення твердих сирів, масла і інших молочних продуктів.

З 1994 р. розпочато дослідження для підвищення ефективності використання в годівлі тварин високоврожайної у регіоні високобілкової культури – кормових бобів. Показано, що включення до комбікорму дерті бобу (до 20%) у запареному або підсмаженому вигляді сприяє підвищенню добових приростів телят на 8–13 % та свиней - на 4–9 %.

У 1998 р. до лабораторії годівлі тварин і технології кормів було приєднано лабораторію комбікормів, у якій було розроблено чимало рецептів повнораціонних сухих кормосумішок, вивчено їх фізіологічну і продуктивну дію при згодовуванні ВРХ, розроблено сезонну рецептуру комбікормів для західного регіону. Було продовжено розробку і вдосконалення технологій заготівлі і зберігання кормів, структури комбікормів і кормових добавок на основі сировини і ресурсів місцевого виробництва.

З початку 2002 р. завідування лабораторії прийняв кандидат біологічних наук Вовк Я. С. Під його керівництвом науковці розробляли рецептуру преміксів як для м’ясної худоби – підсисних корів і телят, телят на підсосі у літньопасовищний та понадремонтних бугайців, ремонтних теличок і ремонтних бугайців у зимовостійловий періоди утримання з врахуванням типів раціонів і біогеохімічних особливостей західного регіону України, так і молочного напряму – нетелей та високопродуктивних корів у літньопасовищний та зимовостійловий період утримання на різних типах раціонів, рецептуру кормової добавки для корів-первісток, дійних корів, телят віком 0–6 міс., телиць 7–14 і 15–18-місячного віку з включенням до їх складу солей дефіцитних для західної біогеохімічної зони мінеральних елементів і глауконіту та вивчали їх вплив на фізіологічний стан організму тварин, енергію росту і продуктивність. Фундаментальні дослідження проводили з метою вивчення впливу БАР у складі нових варіантів БВМД на ефективність використання поживних речовин кормів, фізіолого-біохімічний стан організму ремонтних телиць і їх ріст і розвиток на різних етапах вирощування, глибокотільних нетелей, первісток і дійних корів. На основі фізіолого-біохімічних показників рубця і крові розробляли біотести коригування рівня метаболічних процесів в організмі тварин за використання БАР у структурі БВМД нової рецептури.

У 2011 р. завідувачем лабораторії призначено кандидата біологічних наук Федак Н. М. Науково–дослідна робота науковців лабораторії була спрямована на проведення глибоких і всебічних досліджень механізмів регуляції метаболізму у сільськогосподарських тварин і птиці та встановлення їх впливу  на процеси трансформації поживних речовин кормів у продукцію тваринництва за дії конкурентоспроможних кормових добавок (фундаментальні дослідження); розробку й оптимізацію раціонів та встановлення ефективності їх використання м`ясною худобою з урахуванням зональних особливостей хімічного складу кормів у різних регіонах; розробку нових рецептів комбікормів та кормових добавок для сільськогосподарських тварин та птиці на основі регіональних природних мінералів, дефіцитних елементів мінерального і вітамінного живлення та високобілкових компонентів місцевого виробництва; удосконалення технології силосування сумішок однорічних кормових культур з різним вмістом бобових в умовах західного регіону за використання біопрепаратів; удосконалення системи однотипної годівлі ВРХ за використання побічних продуктів переробної промисловості з урахуванням даних регіонального хімічного складу кормів, розробку способу підвищення молочної продуктивності і якості молока корів шляхом введення у раціони кормів із різнорозчинними фракціями протеїнів; встановлення впливу згодовування ріпакової олії на конверсію й ретенцію поліненасичених жирних кислот в організмі, продуктивність і якість продукції великої рогатої худоби; (прикладні дослідження).

Основні напрями наукової діяльності

Наукові співробітники лабораторії працюють у напрямах удосконалення системи повноцінної енергоощадної та конкурентоспроможної годівлі великої рогатої худоби з урахуванням особливостей кормовиробництва в різних природно-кліматичних зонах Карпатського регіону; удосконалення елементів технології силосування високовологих сумішок однорічних кормових культур та консервування зернофуражу підвищеної вологості за використання нових мікробіологічних препаратів та вивчення впливу їх згодовування на фізіолого-біохімічний статус організму і продуктивність сільськогосподарських тварин; з’ясування особливостей механізму трансформації поживних речовин корму в організмі корів для отримання високоякісного молока у господарствах різних природно-кліматичних зон Карпатського регіону.

Здобутки (розробки) лабораторії

У лабораторії розроблено:

- білково–вітамінно–мінеральну кормову добавку (БВМКД) для дійних корів;

- спосіб  підвищення продуктивності молодняку великої рогатої худоби на відгодівлі;

- премікс для ремонтних телиць м’ясного напряму продуктивності у пасовищний період у зоні Лісостепу;

- спосіб силосування зелених кормів;

- вітамінно–мінеральну добавку для дійних корів у літньо- пасовищний період у зоні Передкарпаття;

- білково–вітамінну мінеральну кормову добавку (БВМКД) для молодняку ВРХ на дорощуванні;

- комбікорм для ремонтних теличок;

- кормову добавку для ремонтних телиць;

- спосіб підвищення продуктивності ремонтних теличок;

- спосіб підвищення продуктивності молочної худоби та покращення складу молока;

- спосіб підвищення молочної продуктивності корів у зоні західного Лісостепу;

- спосіб консервування вологого зернофуражу.

У науковому доробку вчених  лабораторії  два стандарти України,  опубліковано понад 700 наукових праць, розроблено низку науково-практичних рекомендацій, отримано 18 патентів України на корисну модель.

Лабораторія виробництва молока і яловичини

З 1956 до 1973 рр називалася лабораторією скотарства, в якій зокрема працювали кандидати сільськогосподарських наук Піпко Н. Ф., Доброхотова Г. М., Кипаренко М. М.

Під керівництвом Піпко Н. Ф. розроблено методику виведення Львівської групи чорно-рябої худоби та апробовано в умовах Західного регіону, Кипаренка М. М. ‒ методику створення масиву м’ясної худоби. Здобутки останнього лягли в основу створення та апробації волинської м’ясної породи, яка широко розповсюджена в умовах Карпатського регіону. 

У червні 1973 р. засновано лабораторію м’ясного скотарства. Її першим завідувачем був кандидат біологічних наук Петрук Є. М. У лабораторії працювали кандидати сільськогосподарських наук Кипаренко М. М., Бобрушко Т. Я., Мамчак І. В., Усачов В. М., старший науковий співробітник Шевчук В. М., старші лаборанти Жовнір З. Г., Федуляк М. Р., Гасюк В. І., Оброшинська Г. І.

У лабораторії доктор сільськогосподарських наук, професор Мамчак І. В. на той час займався розведенням м’ясної худоби в умовах Західного регіону, а саме: в зоні Карпат, Тернопільської та Івано-Франківської областей. Він вивчив забійні показники і м’ясну продуктивність молочних, комбінованих і помісей цих порід з плідниками м’ясних порід.

З 1974 до 1983 рр. – лабораторія м’ясного скотарства, а з 1983 до 1991 рр. – лабораторія технології виробництва молока та яловичини, якою завідував кандидат сільськогосподарських наук Горбаченко М. Г. (1983‒1986 рр). Під його керівництвом розроблено ряд наукових напрямів, які широко представлені у зоотехнічній практиці. У лабораторії розроблено технологію вирощування високопродуктивних корів-первісток, малоконцентратну технологію вирощування телиць, вивчено вплив моціону телиць на їх майбутню продуктивність. З 1987 до 1999 рр. лабораторію очолював кандидат біологічних наук Садик О. Ф. Під його керівництвом виконано ряд новітніх розробок: вплив магнітних спектрів на молочну продуктивність корів, вирощування корів для комплексів в умовах Західного регіону, технологічні аспекти ведення м’ясного скотарства в умовах Карпатського регіону. Доктор біологічних наук, професор Маслянко Р. П., вивчав імунологічні характеристики худоби Західного Лісостепу і Полісся. 

Старший науковий співробітник, кандидат сільськогосподарських наук Прозора Е. С. досліджувала питання впливу мікроклімату на молочну продуктивність худоби. Кандидати біологічних наук Нікольська О. М., Бердичевський М. С., Фостик І. М., Чайковська О. І. вивчали генетичні та гістологічні показники у молодняку і фізіологічно зрілої худоби в умовах Західного регіону. Тоді це була лабораторія технології виробництва молока та вирощування молодняку. 

У 1992–1999 рр. ‒ лабораторія технології виробництва молока та м’яса, завідувачем якої був кандидат біологічних наук Садик О. Ф. У лабораторії плідно працювали кандидати біологічних наук Боївка Т. Т., Федак Н. М., Вридник Б. Ф.

З 1999 до 2016 рр. лабораторію очолював кандидат сільськогосподарських наук Федак В. Д. У цей період у лабораторії працювали провідний науковий співробітник, кандидат біологічних наук Стадницький І. В., старші наукові співробітники, кандидати біологічних наук Вридник Б. Ф., Підлужний А. Б., Орос В. Й., Федак Н. М., кандидат сільськогосподарських наук Войтюк Л. Я., наукові співробітники Бобрушко В. В., Лящук О. М., Полуліх М. І., Ільницька Г. В. та фахівці Дума Л. Г., Чорна О. І., Левицька М. І.

З 2016 до 2021 рр. завідувач лабораторії – Полуліх М. І.

У лабораторії опубліковано понад 300 статей, отримано понад 15 патентів, підготовлено два доктори і 25 кандидатів наук. Лабораторія працює над проблемами підвищення генетичного потенціалу і продуктивності худоби молочних, комбінованих і м’ясних порід Карпатського регіону.

       НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕНЬ:

• •  оптимізація технологічних рішень з цілеспрямованого вирощування ремонтного молодняка великої рогатої худоби для отримання високопродуктивних первісток.

 НАУКОВІ РОЗРОБКИ:

• •  спосіб оцінки типів конституції великої рогатої худоби;
• •  спосіб біологічної оцінки комплекції;
• •  спосіб оцінки екстер’єрного типу молочної худоби;
• •  спосіб лінійної оцінки худоби;
• •  спосіб оцінки відтворної здатності худоби молочних порід;
• • оцінка продуктивних ознак худоби волинської м’ясної породи;
• • оцінка продуктивних ознак худоби поліської м’ясної породи.

Лабораторія селекції, розведення та відтворення ВРХ

Утворена 01.01.2016 р. шляхом об’єднання лабораторії cелекції і розведення великої рогатої худоби та лабораторії відтворення тварин, кожна з яких має свою історію і досягнення.

Лабораторія cелекції і розведення великої рогатої худоби веде свій початок із часу заснування інституту та створеного у ньому відділу скотарства, першим завідувачем якого був кандидат сільськогосподарських наук Первак Я. І., який підготував 6 учнів (Курилець Т. І., Філіковський С. І., Терещук Й. П., Баньковський Р. М., Король В. І., Брантюк А. П.). У цей період колектив відділу скотарства працював над удосконаленням племінних і продуктивних якостей районованих порід західного регіону, оцінці їх генеалогічної структури, створені нових високопродуктивних типів, ліній, споріднених груп тварин.

 Продовжила підготовку школи висококваліфікованих наукових кадрів і спеціалістів-практиків видатний селекціонер, завідувач відділом скотарства, кандидат сільськогосподарських наук Піпко Н. Ф.  Її школа молодих наукових кадрів у галузі молочного скотарства налічувала 13 кандидатів наук (Угрин О. О., Семеген Л. І.,  Синюк Р. О., Мамчак І. В., Терпелюк Н. І., Якимчук Л. Л., Горбаченко М. Г., Бетіна А. П., Коцюба В. Ю., Садик О. Ф., Бобрушко Т. Я., Репринцев І. М., Авдєєва В. М., Беденко В. П.) та 1 доктора наук (професор Мамчак І. В.).

З 1967 до 1972 р. керівництво лабораторією здійснювала кандидат сільськогосподарських наук Доброхотова Г. М., яка зробила вагомий науковий вклад у направлене вирощування молодняку ВРХ та розроблення методів інтенсифікації ведення галузі молочного скотарства.

У цей же період (1959‒1974 рр.) значний внесок у науково-дослідну роботу лабораторії здійснив заступник директора інституту з наукової роботи у тваринництві кандидат сільськогосподарських наук, Кипаренко М. М.  Під його керівництвом вели роботу з вирішення завдань у галузі інтенсивного використання племінного і відгодівельного молодняку великої рогатої худоби, збільшення виробництва яловичини та перспектив розвитку галузі м’ясного скотарства. За час науково-творчої діяльності вчений  підготував 5 кандидатів наук (Бурханов В. П., Стрелько П. Ф., Круль М. І., Максименко Т. І., Бучелло І. Д.). Із цієї школи окремі учні продовжили свій творчий шлях у науці, інші реалізовували наукові здобутки у виробничій сфері агропромислового комплексу.

З підготовленої школи наукових кадрів у 70х–роках ХХ сторіччя було створено потужну провідну лабораторію розведення і генетики великої рогатої худоби, колектив якої працював над вирішенням питань селекційно-генетичної характеристики племінних стад планових молочних і комбінованих порід у Західному регіоні, дослідженням та впровадженням імуногенетичного контролю за походженням тварин, розробкою методів направленого вирощування племінного молодняку та технології відгодівлі й виробництва високоякісної  яловичини.

Як наслідок плідної багаторічної роботи колективу лабораторії і спеціалістів–практиків було створено, апробовано й затверджено (1972 р.) першу заводську лінію чорно-рябої худоби – Кипариса 633 ЛВГ- 62 з продуктивністю 4936 кг молока й 4,11 % жиру. Автори: Піпко Н. Ф., Третяк М. М., Хмара П. І., Якимчук Л. Л., Бобрушко Т. Я. У цей період лабораторія була укомплектована кваліфікованими кадрами, які здобули наукову ступінь кандидатів наук (Терпелюк Н. І., Синюк Р. О., Коцюба В. Ю., Якимчук Л. Л., Горбаченко М. Г., Бобрушко Т. Я., Третяк М. М., Бердичевський М. С., Фостик І. М., Третяк В. Н., Щерба І. С.) та внесли вагомий вклад як у науку, так і у виробництво,  цілеспрямовано здійснюючи селекційний процес з породами великої рогатої худоби в Західному регіоні. Кандидат біологічних наук Маслянко Р. П., провівши ряд досліджень з оцінки та формування імунобіологічної активності організму великої рогатої худоби, у 1972 р. здобув науковий ступінь докторабіологічних наук.

З 1972 р. керівництво лабораторією здійснював кандидат біологічних наук Садик О. Ф. Співробітники лабораторії регулярно проводили тестування активної частини популяції (племзаводи й племферми) порід великої рогатої худоби західного регіону за поліморфними системами крові, цитогенетичне тестування бугаїв племпідприємств для виявлення хромосомних порушень. Здійснювали оцінку генетичної консолідації та диференціації порід і внутрішньопородних структур, а також було захищено дві кандидатські дисертації (Бердичевський М. С. і Чайковська О. І.).

З 1977 р. лабораторію очолив Хмара П. І., який працював на виробництві й виконував дисертаційну роботу під керівництвом професора Лебєдєва М. М. У цей час було започатковано роботу зі створення високомолочного типу чорно-рябої худоби з використанням бугаїв голштинської породи.

У 1985 році колектив авторів – співробітники лабораторії: Якимчук Л. Л., Бетіна А. П., Бобрушко Т. Я.,. Хмара П. І, Воргач Л. Ю., Щерба І. С. та Прозора К. Й.  (професор кафедри спецзоотехнії Львівського зооветеринарного інституту, доктор сільськогосподарських наук) на базі племінних стад місцевої чорно-рябої худоби та завезених бугаїв-плідників з Естонії і Голландії, створили й апробовали дві заводські лінії чорно-рябої породи – Атлета і Футо. Середня продуктивність  їх дочок (1300 гол.) становила понад 5 тис. кг молока за лактацію жирністю 3,78 %. Крім згаданих ліній, у структурі породи було створено чотири споріднені групи тварин чорно-рябої худоби, використовували як генеалогічні лінії. Продуктивність елітних і селекційних стад становила 4,5–5,0 тис. кг молока за лактацію жирністю 3,7–3,8 %.

За 20-річний період селекційного процесу виведено, апробовано й затверджено (1996 р.) західний внутрішньопородний тип української чорно-рябої молочної породи (автори: Хмара П. І.,  Щерба І. С., Бобрушко Т. Я., Воргач Л. Ю., Федак В. Д., Куліш Л. М., Федак Н. М., Рівіс І. П., Магрело К. І., Федорович Є. І.). Продуктивність племінних стад новоствореного західного типу чорно-рябої породи становила 4,5–5,0 тис. кг молока, а елітних груп у племзаводах і племрепродукторах 5,5–6,5 тис. кг молока. У цей же період було підготовлено нову школу аспірантів і здобувачів із різних напрямів досліджень у молочному скотарстві. Кандидатами наук стали: Дзівик О. І., Братюк В. М., Тимик М. О.,  Федак В. Д., Федак Н. М., Воргач Л. Ю., Федорович Л. І., Кузів М. І.

У 1997 р. лабораторію очолила кандидат сільськогосподарських наук Бобрушко Т. Я. Під її керівництвом науковці лабораторії здійснювали удосконалення й консолідацію новоствореного західного внутрішньопородного типу чорно-рябої молочної породи шляхом введення  двох заводських типів (молочного та комбінованого), найбільш пристосованих до природно-кліматичних і господарсько-економічних умов Західного регіону, проводили дослідження формування нових генеалогічних структур – ліній, родинних груп, племінних стад з надоєм 4,5–5,0–7,0 тис. кг молока за лактацію, вмістом жиру 3,6–3,8 %, білка 3,2–3,4%, живою масою корів 500–600 кг.

У цей період (1996–2006 рр.) досліджують генеалогічну структуру симентальської худоби, реалізовують програму створення нового прикарпатського типу.  В провідних базових господарствах створено високопродуктивні родини дочок і внучок оцінених бугаїв з надоєм 5–7 тис. кг молока (автори розробок – доктор сільськогосподарських наук Кавка Р. П. та кандидати сільськогосподарських наук Колта М. М. і Зінкевич В. І.).

З 2006 до 2015 рр. лабораторію очолював кандидат сільськогосподарських наук Братюк В. М. Тематика лабораторії була спрямована на вдосконалення генофонду племінних ресурсів молочних і комбінованих порід ВРХ у Карпатському регіоні. Для цього було проведено дослідження конституційно–екстер᾿єрних ознак тварин та розроблено методи щодо консолідації новостворених типів, формування їх оптимальної генеалогічної структури, підготовки до апробації бажаних заводських типів української чорно-рябої молочної породи та розроблено заходи збереження генофонду симентальської худоби Прикарпаття комбінованого типу для створення продуктивних молочних і м'ясних стад.  Сформовано базу даних селекційних ознак племінних корів Карпатського регіону.

Лабораторія відтворення тварин веде свій початок із створеної у 1958 р. лабораторії штучного осіменіння сільськогосподарських тварин НДІ землеробства і тваринництва західних районів УРСР, яку організувала і очолювала до 1970 р. доктор ветеринарних наук, професор, член–кореспондент ВАСГНІЛ і УААН, заслужений діяч науки і техніки України Звєрєва Галина Володимирівна.

Внаслідок науково–педагогічної діяльності професор Звєрєва Г. В. сформовала потужну наукову школу акушерів–гінекологів, серед них відомі вчені, Яблонський В. А., Сергієнко О. І., Косенко М. В., Хомин С. П., Чухрій Б. М. та ін.             

У лабораторії проводили вивчення етіології і патогенезу акушерських та гінекологічних захворювань у корів і телиць, а також структуру і функціональний стан сперміїв бугаїв за дії ендо- і екзогенних чинників. Дослідження завершено розробкою способів діагностики та лікування неплідності, стимуляції і корекції статевої функції самок, а також методів збереження біологічної повноцінності сперміїв та оцінки якості сперми.

З 1970 р. завідувачем лабораторії призначають Чухрія Бориса Миколайовича.

Під керівництвом професора Звєрєвої Г. В., а з 1970 р. доктора біологічних наук, професора Чухрія Б. М. активна і плідна наукова робота співробітників лабораторії завершена захистом 5 докторських і 24 кандидатських дисертацій, матеріали яких висвітлено у 5 монографіях, 17 рекомендаціях і 375 статтях. Новизну проведених досліджень підтверджено 15 авторськими свідоцтвами і патентами України на винахід.

У різні періоди наукової діяльності співробітники лабораторії (доктори наук, професор Чухрій Б. М., професор Яблонський В. А., кандидати наук Плетньова О. Г., Чорномаз Л. А., Липинський Б. В., Петрук Є. М., Савін П. М., Клевець Л. О., Челецький М. М., Панич О. П., Чайковська О. І., Остапів Д. Д., Каплінський В. В., Максим’юк В. М., Дяченко О. Б.) досліджували сучасні проблеми в галузі ветеринарного акушерства і штучного осіменіння тварин (етіологію і патогенез акушерських та гінекологічних захворювань у корів і телиць, особливості кріоконсервації сперми та збереження біологічної повноцінності сперміїв бугаїв, а також зв'язок генетичних та імуногенетичних маркерів – груп крові, поліморфних систем білків (ензимів) організму тварин їх генеалогічних даних з показниками репродуктивної функції та резистентності до захворювань, обґрунтовували шляхи інтенсифікації відтворення поголів’я великої рогатої худоби. 

Після об’єднання Інституту фізіології і біохімії тварин та Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН, адміністрація новоствореного Інституту землеробства і біології тварин у 1997 р. на базі трьох лабораторій: біологічно–активних речовин (завідувач професор Розгоні І. І.), фізіології розмноження тварин (завідувач професор Шавкун В. Ю.), відтворення стада (завідувач професор Чухрій Б. М.) формує лабораторію біології відтворення тварин, завідувачем якої призначають кандидата біологічних наук Максим’юка Василя Михайловича (1997–2015 рр.). В наступний період лабораторія кілька разів змінювала свою назву, зокрема у 2000 р. була перейменована на лабораторію відтворення стада, а з 2012 р. – відтворення тварин.

За період наукової діяльності науковці лабораторії працювали над вирішенням завдань, а саме:

• вивчення особливостей етіології і патогенезу акушерських і гінекологічних захворювань (Липинський Б. В., Серванчук М. Н., Парій В. Г., Омельчак Н. П., Ортинський В. Г., Плєтньова О. Г., Рожко М. С., 1964–2004 рр.);
• розроблення способів діагностики і лікування хвороб, стимуляції і синхронізації статевої функції, підвищення запліднюваності від першого осіменіння (Хомин С. П., Вольфсон Д. Г., Шніцар В. І., Долгов В. В., Сазонов М. Г., Челецький М. М., Панич О. П., 1965–1985 рр.);
• розроблення способів інтенсифікації відтворення поголів’я ВРХ (Сергієнко О. І., Косенко М. В., Лук’яненко В. М., Ткачук П. С., 1964–1984 рр., Чухрій Б. М., Дяченко О. Б., 2011–2015 рр.);
• ідентифікація генетичних та імуногенетичних маркерів крові у зв’язку з резистентністю організму і репродуктивною функцією тварин (Чухрій Б. М., Каплінський В. В., Остапів Д. Д., Клевець Л. О., Чайковська О. І., Кава В. В., Морозов В. Ф. 1970–2000 рр.);
• встановлення об’єктивних параметрів раннього прогнозування рівнів молочної продуктивності і відтворювальної здатності за морфометричними показниками шарів шкіри (Фостик І. М., Максим’юк М. М., Луз М. В., 1997–2010 рр.) та за біохімічними показниками крові телят 6–9 місячного віку (Чухрій Б. М., Дяченко О. Б., Левицька Л. Г., Яремкевич Л. І., Тимчишин І. М., Самарін М. І., 2000–2010 рр.);
• розроблення й удосконалення способів збереження запліднювальної здатності сперміїв свіжоотриманої і розрідженої нативної сперми (Чухрій Б. М., Яблонський В. А., Чорномаз Л. А., Співаков А. С., Савін П. М., Петрук Є. М., Репко А. Н., Полтавський І. Л., Остапів Д. Д., Клевець Л. О., 1962–1997 рр.);
• розроблення способів збереження життєздатності й функціональної повноцінності сперміїв та державних стандартів з оцінки cтану їх структури й функцій у нативній і кріоконсервованій спермі (Максим’юк В. М., Максим’юк Г. В., 1985–2015 рр.).

На початку 2016 р. на базі лабораторії cелекції і розведення великої рогатої худоби та лабораторії відтворення тварин було сформовано лабораторію селекції, розведення та відтворення ВРХ, яку очолив кандидат сільськогосподарських наук Дяченко О. Б.

У сучасних умовах наукові дослідження спрямовано на пошук шляхів і засобів інтенсифікації продуктивності та збереження високої репродуктивної функції, резистентності до акушерсько-гінекологічної патології  поголів’я великої рогатої худоби за такими напрямами:

– розведення, селекція та відтворення ВРХ;

– сільськогосподарська біотехнологія;

– імуногенетика;

– біологічна та продовольча безпека.

З напряму розведення, селекція та відтворення ВРХ проводиться консолідація двох заводських типів української чорно-рябої молочної породи та лінійна оцінка будови тіла молочної худоби різних порід Карпатського регіону України. 

Також проводиться оцінка селекційної ситуації в племінних господарствах та формування інформаційних баз даних селекційних ознак племінних тварин, моніторинг активної частини популяції для створення нових ліній, родин та удосконалення типів великої рогатої худоби для підвищення рівня її молочної продуктивності та репродуктивної здатності.

За напрямом сільськогосподарська біотехнологія з’ясовано особливості механізму адаптивної реакції після дії екзо- і ендогенних шкодочинних факторів  на спермії бугаїв, розроблені способи та запропоновані засоби захисту дозволяють зберігати у відкритих і закритих системах типу “речовина (клітина)–середовище” 30−35 % функціонально повноцінних клітин. Проводяться дослідження оцінки змін параметрів маси органічної і неорганічної складової цервікального слизу для  обґрунтування  впливу на запліднювальну здатність сперміїв та заплідненість у корів.

У напрямку імуногенетики проводяться дослідження спадкової зумовленість типів білків та ензимів сироватки крові, білків молока, а також їх зв'язок з показниками репродуктивної здатності та резистентності до акушерсько-гінекологічної патології у корів для раннього прогнозування високої продуктивності та стійкості до захворювань тварин та їх нащадків. На перспективу заплановано, окрім поліморфних систем білкових макромолекул, дослідити ДНК та РНК крові тварин, їх зв'язок з фізіолого-біохімічними показниками організму та продуктивністю корів, розробити вдосконалену методику використання встановлених поліморфних систем для оцінювання і прогнозування молочної продуктивності та відтворної здатності.

З напряму біологічна та продовольча безпека вивчаються особливості накопичення есенціальних жирних кислот родин w-3 і w-6 у печінці та скелетних м’язах відгодівельного молодняку ВРХ за різного їх вмісту і свіввідношення у раціоні, для розроблення способу поліпшення біологічної цінності яловичини.

У цілому за період існування  лабораторії селекції і розведення великої рогатої худоби та лабораторії відтворення тварин захищено 64 кандидатських і 7 докторських дисертацій, надруковано понад 1250 наукових статей, 52 рекомендації, 10 монографій, отримано 19 авторських свідоцтв і патентів, розроблено 6 державних стандартів. Видано Держплемкнигу чорно-рябої худоби Західного регіону (том XXI, автор   Бобрушко Т. Я.); у співавторстві – книгу “Науково-технічний прогрес у тваринництві”. Видано 12 каталогів, підготовлено і здано до друку три томи Держплемкниги чорно-рябої худоби Західного регіону і каталог бугаїв-плідників племпідприємств Львівської області. Також було розроблено, модифіковано й стандартизовано 7 авторських методик і способів вивчення особливостей збереження повноцінності нативного стану структури й функцій сперміїв у системі “клітина–середовище”.  Науковці лабораторії беруть участь у розробці різноманітних програм і заходів на перспективу, підтримують тісні контакти з виробництвом.  З 1998 р. у співдружності з кафедрою медичної біології, паразитології та генетики Львівського національного медичного університету проводиться спільна науково-дослідна робота з питань біотехнології.

Лабораторія екології – це сучасна назва наукового підрозділу біохімії, технології і масових аналізів, організованого в 60-х роках, який згодом було реорганізовано в лабораторію біохімічних і біофізичних досліджень.

З 1972 року лабораторією керував кандидат біологічних наук Л. А. Чорномаз. Науковці лабораторії працювали над вивченням ґрунтово-кліматичних умов та вмісту мікроелементів в основних кормових культурах Західного регіону України. Водночас, кандидат біологічних наук В. М. Максим’юк досліджував морфологічний стан заморожуваної сперми бугаїв та вивчав вплив основних мікроелементів на продуктивні якості великої рогатої худоби.

У подальшому лабораторію очолював кандидат біологічних наук В. В. Гуменюк, а з 2001 р. – кандидат біологічних наук Ю. Д. Шевчук.

У 2004 році лабораторію очолив кандидат біологічних наук І. В. Скорохід, під керівництвом якого створена серія нових препаратів на основі нанобіоінформаційних технологій, а саме – Алерг, Антигельмінт, А-3, Метрикс. Препарати безпечні для здоров’я тварин, тому що діюча речовина знаходиться у надзвичайно низьких концентраціях, адже створені з рослинних, тваринних та неорганічних складників природного походження. Вони не кумулюються в організмі тварин, а отже, у тваринницькій продукції, тобто є екологічно безпечні. Застосування таких препаратів дає можливість зберегти здоров’я тварин, одержати екологічно безпечну тваринницьку продукцію. Значний внесок в наукову діяльність лабораторії вніс провідний фахівець, спектрографіст Б. Д. Свідерко, який впродовж більше сорока років був співвиконавцем наукових тематик лабораторії та технічним консультантом приладного забезпечення.

У 2016–2019 рр. лабораторію екології очолювала кандидат сільськогосподарських наук В. В. Мороз.

У 2020 р. завідувачем лабораторії призначено кандидата сільськогосподарських наук М. І. Воробель. Науковці лабораторії екології працюють над розв’язанням комплексу проблем щодо поліпшення стану навколишнього середовища і його екосистем та одержання екологобезпечної високоякісної сільськогосподарської продукції. Відповідно до проведених досліджень у лабораторії екології подано заявки на винахід України:

• Комплексний препарат для дезактивації ферментативних процесів у курячому посліді;
• Комплексний препарат для активації ферментативних процесів у курячому посліді.

Основні напрями наукової діяльності лабораторії екології:

• екологічна безпека у тваринництві;
• екологізація сільського господарства;
• збалансоване природокористування;
• охорона навколишнього природного середовища.

На сучасному етапі науково-дослідна робота лабораторії екології спрямована на:

• збереження чистоти навколишнього природного середовища від забруднення побічною продукцією тваринного походження;
• розроблення заходів та способів щодо зменшення емісії парникових газів з відходів тваринництва;
• розроблення шляхів одержання продукції бджільництва найвищої якості;
• розроблення методу біоіндикації стану навколишнього природного середовища;
• надання інформаційно-консультаційних послуг у сфері екології.

Перспективні плани лабораторії екології пов’язані з охороною навколишнього природного середовища та його природних екосистем (води, повітря тощо) і оцінкою їх стану внаслідок антропогенного навантаження та пошуком шляхів для мінімізації його впливу.

Патенти

1. Патент на винахід UA Гомеопатична ветеринарна композиція для корекції обміну речовин у тварин. І. В. Скорохід, Я. С. Вовк, О. С. Гармадій, Г. Я. Харачко; заявник і патентовласник Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН. №a 2010 08688; заявл. 12.07.10; опубл. 25.06.12. Бюл. № 12.
2. Патент на корисну модель UA Гомеопатичний препарат для підвищення імунітету у тварин. Г. М. Седіло, І. В. Скорохід, В. В. Каплінський, В. В. Мороз, М. І. Воробель, А. В. Скорохід, О. С. Гармадій; заявник і патентовласник Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН. № 2017 13145; заявл. 29.12.17; опубл. 10.09.18. Бюл. № 17.
3. Патент на корисну модель UA Спосіб інтенсифікації виходу біогазу. М. І. Воробель, В. В. Мороз, Г. М. Седіло, В. В. Каплінський, В. Ф. Іващук; заявник і патентовласник Інститут сільського господарства Карпатського регіону НААН. № u 2019 08038; заявл. 12.07.19; опубл. 27.01.20. Бюл. № 2.

Методичні рекомендації

1. Діагностика вірусу тютюнової мозаїки перцю солодкого: метод. рек. А.Л. Бойко, В. П. Поліщук, В. В. Мороз, Н. О. Опришко та ін. К. : [Б. в.]. 22 с.
2. Діагностика вірусних хвороб рослин родини пасльонових: метод. рек. А.Л. Бойко, В. П. Поліщук, В. В. Мороз, Н. О. Опришко та ін. К. : [Б. в.]. 22 с.
3. Агроекологічні основи формування декоративних та оздоровчих фітокомплексів з використанням лікарських рослин: метод. рек. Н. А. Корнілова, В. В. Мороз, Т. М. Пушкарьова-Безділь та ін. К. : [Б. в.]. 39 с.
4. Екологічні функції лісових насаджень Поділля: метод. рек. В. В. Мороз, Н. І. Шевчук. К. : [Б. в.]. 2017. 43 с.
5. Екологічні функції соснових насаджень Чернігівського Полісся: метод. рек. В.В. Мороз та ін. К. : [Б. в.]. 2017. 49 с.
6. Методичні рекомендації з використання препаратів для активації ферментативних процесів у гної великої рогатої худоби. Г. М. Седіло, М. І. Воробель, В. В. Мороз, В. В. Каплінський та ін. Львів-Оброшине : [Б.в.], 2018. 28 с.
7. Методичні рекомендації із зменшення емісії парникових газів у гної великої рогатої худоби. Г. М. Седіло, В. В. Мороз, М. І. Воробель, В. В. Каплінський та ін. Львів-Оброшине : [Б.в.], 2018. 22 с.
8. Методичні рекомендації із зменшення емісії шкодочинних газів з курячого посліду. М. І. Воробель, В. В. Каплінський, А. І. Дмитроца, О. Я. Клим, Я. І. Петтель. Львів-Оброшине : [Б.в.], 2020. 24 с.

Публікації у міжнародних виданнях

1. Vorobel M. Approaches for the improvement of environmental situation in the livestock industry (Chapter). Sustainable development foothill and mountainous regions. Collective monograph: agriculture, crop production, plantbreeding and seed production, feed production, animal husbandry, economy /under the general editorship. LAP LAMBERT Academic Publishing. 2020. P. 200–222.
2. Effect of various amounts of sunflower oil in feed additives on breast tissues’ functional condition, reproductivity, and productivity of honey bees / I. Saranchuk1, V. Ya. Vishchur, B. V. Gutyj, O. Ya. Klim. Ukrainian Journal of Ecology. 2021. Vol. 11, № 1. P. 344–349. doi: 10.15421/2021_51.

• Попередня
• Наступна