ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
є головною науково-дослідною установою у Карпатському регіоні з вирішення актуальних питань теорії і практики галузей землеробства, рослинництва, кормовиробництва, тваринництва, наукового вирішення проблем механізації, електрифікації, автоматизації сільськогосподарського виробництва, впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, вітчизняного та зарубіжного досвіду сільськогосподарським установам, підприємствам, кооперативам, фермерам, та наукового забезпечення розробки і реалізації зональних та регіональних програм інноваційного розвитку АПК.
ЗАХІДНИЙ МІЖРЕГІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР НААН
Західний міжрегіональний науковий центр у системі Національної академії аграрних наук України створено рішенням Президії НААН 16/01 від 31 жовтня 2018 р. для підвищення ролі аграрної науки та освіти в розробці і реалізації ефективної регіональної аграрної політики за умов децентралізації влади областей, орієнтованої на широке використання сучасних досягнень вітчизняної науки і міжнародного досвіду в аграрній сфері та розвитку сільських територій, забезпечення поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів.
Центр є структурним підрозділом НААН з організації регіонального і міжрегіонального співробітництва, який координує наукові дослідження та організацію впровадження їх результатів (інновацій) для суб’єктів аграрного підприємництва та соціально-економічного розвитку сільських територій відповідних регіонів, спрямовує зусилля вчених визначеного переліку наукових установ та закладів вищої освіти різної спеціалізації, розміщених у зоні діяльності та віднесених до сфери координації центрів незалежно від їх відомчої належності, на вирішення поставлених завдань.
ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА КАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУ
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ
Місія інституту ‒ це розвиток наукового потенціалу Карпатського регіону і підготовка висококваліфікованих фахівців у галузі землеробства, рослинництва, тваринництва, біології та біохімії, підтримка та посилення іміджу Західного міжрегіонального наукового центру НААН та науково-освітньої діяльності України на глобальному ринку освітніх послуг, технологій і наукових досліджень.
Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України
2. Стан посівів
На 2.07 рослини пшениці озимої за сівби 2.10 (сівозміна відділу технологій у рослинництві) є у восковій стиглості, ХІІ етапі органогенезу: сорт Естафета миронівська ‒ 85 ВВСН, сорт Поларкап ‒ 83 ВВСН. Овес сорту Ант за сівби 11.04 є в молочній стиглості (ХІ етап органогенезу, 75 ВВСН). Соя сортів Титан і Моцарт за сівби 30.04 ‒ у кінці цвітіння (VІІІ етап органогенезу, відповідно 69 й 67 ВВСН).
За метеоумов, які спостерігаємо під час дозрівання зерна, зокрема рясних дощів, на посівах пшениці озимої з порушенням технології вирощування можуть простежуватися ознаки другої інфекційної фази процесу “стікання”, що характеризується заселенням колосся напівпаразитними сапрофітними грибами. Розвиток цієї мікрофлори можна побачити за зовнішніми ознаками (зміна кольору колосу, чорні крапки, рожеві й чорні плями, чорний наліт плісені на колосі і зерні).
На посівах області розпочали обмолот озимих зернових та ріпаку. Згідно з оперативною інформацією на 03.07 зібрано ячменю озимого (всі категорії господарств) на площі 10,5 тис. га (54 % площ), намолочено 61,8 тис. т, урожайність 5,89 т/га, ріпаку озимого ‒ відповідно 0,47 тис. га (1 %), 1,714 тис. т, 3,65 т/га.
Динаміка вологості зерна пшениці озимої залежно від сортів, %
Дата відбору проб Естафета миронівська Поларкап
18.06 53,8 61,4
25.06 44,1 49,7
2.07 (після опадів 19,4 мм) 39,5 44,4
3. Рекомендації
Основні площі в посівах області займає пшениця озима. Її збирання слід розпочинати після закінчення надходження пластичних речовин у зерно та формування максимального врожаю. Цей процес завершується в середині воскової стиглості (вологість зерна близько 30 %). Пряме збирання розпочинають за вологості зерна 16‒17 %, і не слід чекати, поки вологість знизиться до 14 %, бо в період жнив вона за добу зменшується на 2‒3 %, а в спекотну суху погоду й більше. За даними відділу технологій у рослинництві ІСГКР НААН, збирання зерна пшениці озимої через 10‒12 діб після повної стиглості призводить до зниження врожаю на 2,8‒3,1 ц/га, якості зерна: склоподібності – 10‒11 %, натури зерна ‒ 21‒22 г/л, вмісту білка – 0,5‒1,0 %, клейковини ‒ на 1,4‒2,2 %.
Оптимальним строком збирання жита озимого є кінець воскової ‒ початок повної стиглості. Внаслідок запізнення із збиранням жита і перестою на корені відбуваються втрати через осипання зерна, обламування колосків та активізацію фізіологічних процесів (проростання на корені) за вологої погоди. Тому жито, яке вирощують на хлібопекарські цілі, потрібно збирати в дуже стислі строки (3‒4 доби) за вологості зерна 14‒15 %, щоб отримати добру якість, зокрема число падіння.
Загальні умови збирання пшениці ярої такі ж, як і озимої. Проте процес природного сушіння врожаю пшениці ярої у полі обмежений коротшим, ніж для озимих, проміжком часу, тому строки мають бути максимально стислими – 5‒7 діб від кінця воскової стиглості.
Під час збирання ячменю ярого слід мати на увазі, що він від перестою на корені втрачає цілі колоси, що призводить до значних втрат зерна. Ця культура також вимагає дуже стислих строків збирання. У ячменю вони залежать від його призначення: кормовий – у кінці воскової стиглості, пивоварний – у повній, коли зерно затверділо, але ості з колоссям не опадають, а сам колос не поник.
Овес достигає нерівномірно, починаючи з верхніх колосків волоті. Внаслідок запізнення із збиранням втрачається насамперед найбільш крупне зерно. Основною ознакою для збирання вівса можна вважати перехід зерна верхніх колосків до повної стиглості.
Збирання врожаю зернових на насінницьких посівах слід розпочинати з вищих репродукцій і дбати про збереження сформованих показників якості (стислі строки).
Розвиток сапрофітної мікрофлори на зерні наражає на ризик недобору врожаю, погіршення його технологічних якостей, здешевлення отриманої зернопродукції, збільшення вкладень на доведення зерна до прийнятих стандартів якості, псування зараженого зерна, навіть до короткочасного підвищення його вологості в умовах транспортування й зберігання.
Для зменшення негативних наслідків ураженості зерна хворобами потрібно своєчасно збирати врожай, адже перестій на корені на 4‒12 діб веде до зменшення маси 1000 насінин у середньому на 1,9‒10,5 г.
